Стаття оновлена та актуальна станом на 23.01.2026
Що таке дебіторська заборгованість?
Дебіторська заборгованість — це сума боргу дебіторів підприємству на певну дату, як зазначено в наказі Міністерства фінансів України «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку». У свою чергу, дебітором може бути юридична або фізична особа, яка внаслідок минулих подій заборгувала підприємству певну суму грошових коштів, їх еквівалент або інші активи.
Іншими словами, дебіторка — це кошти, які підприємство очікує отримати від своїх клієнтів, фізичних або юридичних осіб, за надані послуги або продані товари.
Види дебіторської заборгованості
Існують різні види дебіторської заборгованості, залежно від способу класифікації.
Залежно від строку погашення, заборгованості поділяються на поточні та довгострокові. Поточна підлягає погашенню протягом 12 місяців, а довгострокова — після 12 місяців з дати балансу.
Залежно від упевненості в погашенні: нормальна заборгованість — без прострочки, з високою ймовірністю повернення; сумнівна — коли минув строк сплати, і є сумніви в її стягненні; безнадійна — коли з великою ймовірністю вона не буде сплачена.
За способом погашення: грошова — підлягає погашенню грошовими коштами, використовується найчастіше; товарна — погашається шляхом передачі товарів або послуг, рідкісна форма, але іноді застосовується деякими контрагентами.
Приклади дебіторської заборгованості
Приклади дебіторської заборгованості можна навести з повсякденного життя:
Покупець бере товар з відстрочкою платежу, зобов’язуючись оплатити через місяць.
Підприємство перерахувало кошти за ще не надану послугу, яку контрагент має виконати у визначені строки.
Заборгованості за претензіями тощо. Наприклад, після подання претензії постачальник погодився, але ще не провів нарахування компенсації. Або ж суд своїм рішенням зобов’язав іншу сторону виплатити суму, яку потрібно буде стягнути в майбутньому.
Причини виникнення дебіторської заборгованості
Причини появи дебіторської заборгованості можуть бути досить різноманітними, далі наведено деякі з них. У процесі здійснення господарської діяльності невиконання однією зі сторін своїх зобов’язань призводить до виникнення дебіторської заборгованості. Неплатоспроможність партнерів або неможливість виконати зобов’язання в зазначені строки через фінансові труднощі можуть призвести навіть до простроченої заборгованості. Низька договірна дисципліна контрагентів, відсутність перевірки партнерів перед укладанням договорів і наданням послуг також є серед причин виникнення дебіторської заборгованості.
Заходи запобігання дебіторській заборгованості
Застосування запобіжних заходів для недопущення дебіторської заборгованості, особливо її прострочення, є вкрай важливим. Наприклад, підприємство може перевіряти своїх партнерів через відкриті бази України, зокрема реєстр боржників. Також укладення чітких договорів з фіксацією строків, за прострочення яких передбачено пеню та штрафні санкції.
Контроль оплати при наданні послуг, передачі товарів унеможливлює виникнення заборгованості. Зупинка довготривалих постачань або послуг у разі несплати за рахунками також не дозволить накопичити борг.
Преміювання партнерів, які здійснюють передоплату за товари та послуги, буде хорошим стимулом. Наприклад, невелика знижка при передоплаті або безкоштовна доставка таким клієнтам.
У поєднанні з одним або кількома зазначеними методами, своєчасне юридичне реагування на факти несплати або несвоєчасної сплати допоможе уникнути появи та прострочення дебіторської заборгованості.
Що робити у випадку простроченої дебіторської заборгованості?
Насамперед варто розібратися, що таке прострочена дебіторська заборгованість. Підприємства класифікують заборгованість як прострочену, якщо, наприклад, порушено строк виконання платежу або поставки за договором. Також відповідно до Порядку бухгалтерського обліку окремих активів і зобов’язань бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну України № 372, прострочена дебіторська заборгованість — це заборгованість, яка виникає на 30-й день після закінчення строку обов’язкового платежу згідно з укладеними договорами або, якщо дата платежу не визначена, після виставлення рахунку на оплату.
Отже, варто регулярно проводити бухгалтерський контроль статусу оплат і строків погашення заборгованостей, якщо підприємство розраховує на їхнє погашення. Звірки допомагають виявити заборгованості, які вже прострочені або строк позовної давності щодо яких наближається до завершення. Відповідно, можна вчасно вжити необхідних заходів. Оскільки прострочена заборгованість автоматично потрапляє до зони ризику, її в певних випадках слід вважати сумнівною. Після отримання статусу сумнівної, заборгованість може бути визнана безнадійною, якщо є впевненість, що вона не буде погашена.
Дебіторська та кредиторська заборгованості: у чому різниця?
Оскільки значення дебіторської заборгованості вже розглянуто вище, варто з’ясувати, що таке кредиторська заборгованість. Кредиторська заборгованість — це короткострокові зобов’язання, які компанія бере на себе при купівлі товарів або послуг у кредит. Такі зобов’язання відображаються в балансі як поточні й зазвичай підлягають сплаті протягом певного періоду, наприклад, 30, 60 або 90 днів. Ефективне управління кредиторською заборгованістю є важливим для підтримки добрих відносин із постачальниками та уникнення штрафів за прострочення платежів.
Розуміння відмінностей між кредиторською та дебіторською заборгованістю є критично важливим для ефективного фінансового управління. Далі наведено деякі з основних відмінностей. Кредиторська заборгованість — це зобов’язання, що відображає суми, які належить сплатити постачальникам, у той час як дебіторська — це актив, що відображає суми, які мають надійти від клієнтів. У балансі кредиторська заборгованість зазначається у складі поточних зобов’язань, а дебіторська — у складі поточних активів. Управління кредиторськими розрахунками зосереджується на відтоку коштів, забезпечуючи своєчасні виплати постачальникам. Управління дебіторською заборгованістю зосереджене на надходженні коштів, із метою оперативного стягнення заборгованості з клієнтів. Контроль за кредиторською заборгованістю передбачає управління взаєминами з постачальниками та графіками платежів. У свою чергу, дебіторська заборгованість вимагає нагляду за строками розрахунків із клієнтами та стягнення їхніх боргів.
Досудове врегулювання дебіторської заборгованості
Досудове врегулювання у питаннях дебіторської заборгованості не є обов’язковим, навіть за наявності відповідних положень у договорі про обов’язковість досудових вимог. Такий висновок випливає з рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі №1-2/2002. Проте, незважаючи на необов’язковість, досудове врегулювання може сприяти поверненню заборгованості, а в окремих випадках — пришвидшити судовий розгляд.
У випадку дебіторської заборгованості ефективним способом досудового врегулювання є направлення претензії. Під претензією розуміється досудова письмова вимога кредитора до боржника про виконання певного зобов’язання, відшкодування завданої шкоди та сплату штрафних санкцій. Таку вимогу-претензію слід надсилати рекомендованим або цінним листом з описом вкладення, обов’язково зберігаючи поштові квитанції та опис вмісту. Ці документи слугуватимуть доказами ваших дій з досудового врегулювання спору. Також необхідно дотримуватись вимог до форми і змісту претензії, визначених законом.
Судові заходи щодо стягнення заборгованості
Підприємство може звернутись до суду у разі, якщо контрагент не сплачує дебіторську заборгованість. Як зазначено вище, досудове врегулювання не є обов’язковим, якщо позивач вважає, що його права будуть ефективніше захищені в судовому порядку.
Судовий розгляд справ за позовами суб’єктів господарювання про стягнення простроченої дебіторської заборгованості з інших юридичних осіб або підприємців належить до юрисдикції господарських судів. Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, такі справи розглядаються в наступних процесуальних формах: позовне провадження (загальне або спрощене), наказне провадження.
Відмінності між наказним і позовним провадженням
Якщо між сторонами існує спір щодо наявності, розміру заборгованості, штрафних санкцій або інших обставин, що мають значення для розгляду справи, то така справа може розглядатися виключно у порядку позовного провадження. У спрощеному провадженні розглядаються справи, вимоги за якими не перевищують 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2025 році становить 302 800,00 гривень, або справи, що є нескладними та визнані судом малозначними. У порядку загального позовного провадження розглядаються справи, де ціна позову перевищує 500 прожиткових мінімумів, тобто понад 1 514 000,00 грн. Станом на 1 січня 2025 року один прожитковий мінімум для працездатної особи встановлено на рівні 3028,00 гривень.
Для справ незначної складності, а також тих, у яких пріоритетним є швидке вирішення, передбачено наказне провадження. Воно застосовується у випадках, коли заявлено грошову вимогу на підставі письмового договору між сторонами щодо стягнення грошових сум у розмірі, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів, і щодо якої відсутній спір або про наявність спору заявнику невідомо. Особливістю цього провадження є оперативний розгляд, але в разі незгоди боржника з судовим наказом — він може бути швидко оскаржений та скасований. Розділ II Господарського процесуального кодексу України визначає порядок подання заяв, особливості розгляду тощо.
Виконання судових рішень щодо дебіторської заборгованості
Законом України “Про виконавче провадження” визначено порядок виконання, способи розшуку майна і боржника, строки та місце здійснення виконавчого провадження. Судові рішення виконуються на підставі наказів або судових наказів, виданих судом, що здійснював розгляд справи.
Отриманий виконавчий документ обов’язково слід перевірити на наявність і правильність таких реквізитів:
- назва документа, дата його видачі, найменування судового органу та ПІБ судді;
- повна юридична назва, код за ЄДРПОУ та місцезнаходження (юридична адреса і/або фактичне місце перебування) вашої компанії та компанії-боржника;
- дата і номер прийнятого рішення/постанови, дата набрання чинності;
- зазначений порядок виконання рішення (стягнення з усього майна, з рахунків або з конкретного індивідуально визначеного майна);
- строк, протягом якого можна ініціювати процедуру виконавчого провадження.
Усі перелічені пункти мають істотне значення, помилки в них неприпустимі. У разі виявлення помилок слід звернутися до органу, який видав документ, для їх виправлення.
Як отримати виконавчий документ?
Щоб отримати виконавчий документ, необхідно звернутися до суду із заявою про його видачу. Це важливо зробити після того, як рішення або постанова суду набрали законної сили. Про наступні етапи стягнення буде розказано нижче.
Етапи виконання судового рішення про стягнення боргу
Перший етап: отримання виконавчого листа після набрання рішенням або постановою суду законної сили.
Другий етап: стягувач подає заяву про відкриття виконавчого провадження до державної виконавчої служби або приватного виконавця, додаючи виконавчий документ.
Третій етап: державний виконавець відкриває провадження на підставі виконавчого документа і заяви, зазначаючи строк для добровільного виконання рішення.
Четвертий етап: якщо боржник не сплачує борг у добровільному порядку, виконавча служба вживає заходів для примусового виконання рішення, зокрема, накладення арештів на майно, рахунки, звернення стягнення на заробітну плату, продаж майна з аукціону за потреби.
П’ятий етап: після виконання рішення суду виконавче провадження закривається.
Що таке безнадійна дебіторська заборгованість
Безнадійна дебіторська заборгованість — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є стійка впевненість у її неповерненні боржником, або по якій минув строк позовної давності.
Бухгалтерські та податкові аспекти безнадійної заборгованості
У бухгалтерських документах безнадійну заборгованість слід відображати у фінансовій звітності як витрати. Це впливає на чистий прибуток і витрати, а також на податкове навантаження, яке застосовується до підприємства.
Заборгованість повинна відповідати критеріям безнадійності, зазначеним у Податковому кодексі. До них належать: заборгованість, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість померлої особи, визнаної безвісно відсутньою; заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, яка не погашена через недостатність майна, за умови, що дії з примусового стягнення не призвели до повного погашення заборгованості. Це не вичерпний перелік, але інші випадки трапляються рідше. Якщо заборгованість відповідає критеріям Податкового кодексу, її можна списати як безнадійну, зменшивши суму прибутку і відповідно податку.
Сплив строку позовної давності та його наслідки
Для дебіторської заборгованості строк позовної давності за загальним правилом, згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, становить 3 роки. Сплив строку давності означає, що підприємство не може звертатися до суду щодо цієї заборгованості. Але така заборгованість також переходить у категорію безнадійної, що має певні наслідки. Як уже зазначалося, безнадійна заборгованість відображається як збитки у бухгалтерській звітності і податково не включається до доходів, відповідно податок на неї не нараховується.
Дебіторська заборгованість у 2026 році
В першу чергу зазначимо, що порядок та процедура списання й стягнення дебіторської заборгованості не зазнала змін у 2026 році в цілому. Для вдалого врегулювання питання, що стосується такої заборгованості, дотримуйтесь порад та рекомендацій, які були викладені нами в попередніх розділах. Нижче ми лише зазначимо особливість позовної давності станом на 2026 рік, важливість якої, у питаннях дебіторської заборгованості, не варто недооцінювати.
Позовна давність і дебіторська заборгованість у 2026 році
В попередніх розділах ми писали щодо безнадійної заборгованості, однією з ознак якої є сплив строків позовної давності. Крім того, така давність має значення у разі стягнення дебіторської заборгованості через суд. За загальним правилами строк позовної давності складає 3 роки.
Як відомо, в період з 2 квітня 2020 року до 3 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені у зв’язку з карантинними обмеженнями та введенням воєнного стану. Таким чином, відлік 3-річного строку протягом зазначених 5 років або взагалі не починався, або був зупинений (в залежності від часу виникнення дебіторської заборгованості). Водночас з 4 вересня 2025 року Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» позовну давність було відновлено. Отже, нижче ми зазначимо, як в такому випадку правильно розрахувати позовну давність.
Якщо дебіторська заборгованість виникла під час зупинення строків давності (тобто в період з 2 квітня 2020 року до 3 вересня 2025 року), то її відлік розпочався 4 вересня 2025 року (з цієї дати позовна давність була відновлена) і сплине 4 вересня 2028 року.
Наведемо приклад: 21 вересня 2022 року – виникла дебіторська заборгованість. Отже, відлік строку позовної давності розпочався 4 вересня 2025 року і сплине 4 вересня 2028 року, адже в період виникнення заборгованості строк був зупинений.
У випадку ж, якщо заборгованість виникла до 2 квітня 2020 року (тобто до зупинення позовної давності), але 3-річний строк не встиг сплинути до зазначеної дати, відповідний час дораховується після відновлення строків позовної давності (тобто з 4 вересня 2025 року). Для розуміння наведемо приклад: 4 вересня 2018 року – виникла дебіторська заборгованість (тобто до зупинення строків давності). Отже, з 1 квітня 2018 року до 1 квітня 2020 року позовна давність була зарахована і складе 2 роки. В період з 2 квітня 2020 року до 3 вересня 2025 року строки давності були зупинені, а отже, розрахунок залишку позовної давності почався 4 вересня 2025 року. І як підсумок, 3-річний строк позовної давності сплине 4 вересня 2026 року.
Таким чином, для стягнення дебіторської заборгованості чи визнання її безнадійною для списання, слід правильно розраховувати строк позовної давності.
Рекомендації професіоналів для ефективної роботи з дебіторською заборгованістю
Перед початком співпраці перевіряйте контрагентів на наявність боргів через відкриті реєстри та бази. Це може убезпечити від майбутніх проблем.
Для ефективної роботи з дебіторською заборгованістю слід починати контроль з моменту її виникнення. Перед початком виконання своїх зобов’язань варто чітко обговорити строки оплати з контрагентом і слідкувати за їх дотриманням. У разі порушення — зупиняти поставки товарів або послуг.
У разі прострочки слід надсилати скарги, претензії тощо для усунення простроченої заборгованості. У разі потреби звертатись до суду. Не допускати спливу строку позовної давності.
Використання юридичної допомоги для мінімізації ризиків
Юридична допомога може знадобитися для складання договору про оплату з чіткими умовами строків, штрафних санкцій, пені тощо. Тоді у разі прострочки оплати підприємство зможе спробувати стягнути суму заборгованості в досудовому порядку. Для складання коректної претензії також варто звернутися до юриста. Навіть якщо контрагент не сплатить борг у досудовому порядку, такі документи слугуватимуть доказом для суду про спроби досудового врегулювання. І, звісно, при зверненні до суду для складання позову та участі у судових засіданнях знадобиться допомога адвоката.