Що таке недієздатність фізичної особи?

Для того щоб навести визначення недієздатності фізичної особи, слід зазначити, в чому полягає дієздатність такої особи. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Тобто, фізична особа може своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Отже, з вищенаведеного робимо висновок, що недієздатною — є особа, яка не усвідомлює значення своїх дій та (або) не може керувати ними.

Які підстави для визнання особи недієздатною?

Насправді, для визнання фізичної особи недієздатною, існує лише одна і єдина підстава, яка передбачена Цивільним кодексом України. Особа може бути визнана недієздатною, лише якщо вона має хронічний, стійкий психічний розлад і внаслідок цього, як зазначалося вище, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Хто може подати заяву про визнання особи недієздатною?

Зрозуміло, що і випливає із законодавства, не будь-хто може звернутися із заявою про визнання особи недієздатною. Є певне обмежене коло осіб і органів, які можуть це зробити.

Згідно з ЦПКУ заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано:

– членами сім’ї такої особи, її близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, 

– органом опіки та піклування, 

– закладом з надання психіатричної допомоги.

Куди подається позовна заява про визнання особи недієздатною?

Відповідно до чинного законодавства лише суд може визнати особу недієздатною. Але постає питання, до якого саме суду звернутися, щоб подати таку позовну заяву? 

Відповідь міститься в ч. 1 ст. 295 Цивільного процесуального кодексу України. Згідно з наведеною нормою заяву про визнання особи недієздатною подають до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги — за місцезнаходженням такого закладу.

До того ж, існує певний виняток, пов’язаний з тим, що особа, недієздатність якої треба визнати, може проживати за межами України. В такому випадку заявник може подати клопотання, за розглядом якого Верховний суд своєю ухвалою визначить відповідну підсудність. 

Як правильно скласти заяву про визнання фізичної особи недієздатною?

Цивільне законодавство встановлює чітку вимогу щодо того, що саме повинно бути зазначене в заяві про визнання фізичної особи недієздатною. В такій заяві мають міститися обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. До того ж, до заяви повинні бути долучені певні докази, які підтверджують вищенаведені обставини: довідки, медичні картки, історія хвороби, висновки лікарів тощо.

Крім того, в заяві обов’язково потрібно залучити орган опіки та піклування, адже саме вони будуть робити подання для встановлення опіки над недієздатною особою. А також, якщо заявник хоче стати опікуном недієздатної особи, він повинен зазначити про це в заяві і аргументувати свою позицію.

Чи потрібна судово-психіатрична експертиза?

Звісно, для того щоб встановити недієздатність фізичної особи, суд повинен, що прямо передбачено законом, за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я особи призначити для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. 

Про призначення судово-психіатричної експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік питань на вирішення експерту. Згідно із статтею 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 року № 3 “Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним” суд ставить два питання:

1) чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу;

2) чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними.

До того ж, існують випадки, коли особа явно ухиляється від проходження експертизи. В такому випадку суд за участю лікаря-психіатра у судовому засіданні може постановити ухвалу вже про примусове направлення такої особи на судово-психіатричну експертизу. 

Як відбувається судовий розгляд справи про визнання особи недієздатною?

По-перше, слід зазначити, що справи про визнання особи недієздатною розглядаються в порядку окремого провадження, адже в таких справах відсутній спір про право.

По-друге, відповідні справи розглядаються за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. До того ж, виклик недієздатної особи вирішується в кожному випадку із урахуванням стану її здоров’я. Суд може призначити відповідну експертизу для того щоб визначити, чи дійсно така особа не може з’явитися до суду, а також, чи може особа особисто дати пояснення по суті справи.

Крім того, участь такої недієздатної особи може відбуватись у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, де вона перебуває, з урахуванням стану її здоров’я. 

По-третє, що стосується судових витрат, то сплачувати їх у справах цієї категорії не потрібно, їх на себе візьме держава. Але, якщо суд встановить, що заявник діяв недобросовісно, то в такому разі судові витрати будуть стягнуті. 

І наостанок слід зазначити, що строк дії рішення про визнання особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

З якого моменту особа вважається недієздатною?

Законодавством чітко встановлено, що особа вважається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду щодо цього.

Але, як завжди, існує і певний виняток. Суд може визначити день в рішенні, з якого особа буде визнана недієздатною, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану такої особи, лише якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або будь-якого іншого правочину.

Які правові наслідки визнання особи недієздатною?

Законодавець встановлює три основні наслідки визнання фізичної особи недієздатною, що впливає на її правовий стан.

По-перше, про що вже йшлося вище, над такою особою встановлюється опіка, про що буде висвітлено в наступному розділі.

По-друге, недієздатна особа не має права вчиняти правочини. Правочини від імені такої особи та в її інтересах вчиняє її опікун. 

До того ж, опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою. Такий правочин буде вважатися схваленим, якщо опікун, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявив претензії другій стороні. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними.

Крім, того на вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної фізичної особи.

По-третє, опікун несе відповідальність за шкоду, яка була завдана такою недієздатною особою. Але, слід також знати, що якщо опікун помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може прийняти рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї особи.

Як встановлюється опіка над недієздатною особою?

Суд встановлює опіку і призначає особі опікуна за поданням органу опіки та піклування тоді, коли ухвалює рішення про визнання особи недієздатною.

Опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто за загальним правилом, особа, яка досягла 18 років. До того ж, особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою. Опікуна призначають переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з особою, яку визнано недієздатною, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна. Крім того, особа може мати не лише одного опікуна, а й декілька. 

Також, законодавством визначено перелік осіб, які не можуть бути опікуном. Такими є особи:

– які позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

– поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки.

Існує також процедура звільнення опікуна від його повноважень. Отже, суд може у місячний строк за заявою органу опіки та піклування чи особи, яка є опікуном, звільнити від повноважень такого опікуна і призначити на його місце іншу особу.  

Чи можна поновити цивільну дієздатність особи?

Дійсно, механізм поновлення передбачений Цивільним кодексом України і особа, яка була визнана недієздатною може знову відновити свою дієздатність.

Для цього особа, яка є опікуном, членом сім’ї чи адвокатом такої особи, або орган опіки та піклування, чи сама особа повинні подати заяву. Суд, в свою чергу, встановлює чи поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в особи, яка була визнана недієздатною, внаслідок її видужання або значного поліпшення психічного стану, на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи. Якщо здатність поновилася, то цивільна дієздатність фізичної особи поновлюється, а опіка припиняється.

 Юридична допомога у справах про визнання недієздатності

Насправді, юридична допомога у таких справах є вкрай важливою, адже визнання особи недієздатною зачіпає її основні права, свободи та інтереси. Така особа втрачає певні права, які мала до ухвалення судового рішення. 

Юрист запропонує найбільш оптимальний варіант щодо того, чи краще обмежити цивільну дієздатність особи чи взагалі визнати особу недієздатною. До того ж, фахівець допоможе скласти всі процесуальні документи, зокрема заяву про визнання фізичної особи недієздатною, та зібрати медичні документи щодо того, що особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Як наводилося вище, визнання фізичної особи недієздатною, тягне за собою певні наслідки, зокрема встановлення опіки. Для того щоб була дотримана процедура такого встановлення та відповідне оформлення, юридична допомога не завадить.

Отже, юрист у справах про визнання недієздатності забезпечить дотримання прав та інтересів особи, яка визнається недієздатною, правильність та безпомилковість складених документів, мінімізує ризики зловживань правами особи та допоможе організувати подальший супровід особи, яка визнана недієздатною.